називати — а/ю, а/єш, недок., назва/ти, ву/, ве/ш, док., перех. 1) перев. док. Давати кому , чому небудь назву, ім я. || Давати прізвисько кому небудь. || Звати, іменувати кого , що небудь. 2) Визначати, характеризувати кого , що небудь якимось словом,… … Український тлумачний словник
називати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
титулувати — Називати духовну особу за її титулом … Словник церковно-обрядової термінології
рахувати — (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), лічити, вилічувати, вилічити; перераховувати, перерахувати (установлювати кількість кого / чого н.) Пор. підраховувати … Словник синонімів української мови
менити — називати, казати, твердити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
меновати — називати поіменно, іменувати, згадувати, визначати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
менувати — називати, згадувати, визначити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
хлапаты — називати когось принизливо хлопом … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
величати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Називати кого небудь шанобливим ім ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. || розм. Називати кого небудь ім ям згідно з його чином; титулувати. || ірон. Називати когось яким небудь ім ям, прізвиськом, образливим… … Український тлумачний словник
афазія — ї, ж., мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку. •• Амнести/чна афа/зія неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті. Верба/льна… … Український тлумачний словник
